У Реколекційному Центрі «Світлиця» 15 – 19 вересня 2012 року проживали гості з Італії, які приїхали пізнати культуру, духовність України. У паломництві взяли участь семінаристи-студенти та ректор о. Антоніо Маттіолі зі Семінарії VESCOVILE DI MANTOVA.

     Під час подорожі учасники мали нагоду побачити Собор св. Юра, церкву Святих Петра й Павла (Колегія Єзуїтів), церкву Преображення ГНІХ, церкву св. Михаїла (студити);  мали зустріч у Семінарії Отців Василіян із братами-семінаристами у смт. Брюховичі; побували в Українському Католицькому Університеті, в Духовній Семінарії Святого Духа.

Цей надзвичайний досвід сприятиме подальшому спілкуванню між студентами з України та з Італії.

     Організував подорож отець-доктор, професор Джермано Марані,ТІ

 Не часто випадає нагода поспілкуватися із особистістю, ім’я  якої широко відоме у цілій Вселенській Церкві. Саме такою особою є отець – доктор, професор Джермано Марані, ТІ. Окрім викладацької діяльності у Папському Східному Інституті отець також глибоко цікавиться Східними Церквами, одного разу був Папським Візитатором монастиря в Україні. Наше спілкування відбулося під час того, як отець оглядав будівництво комплексу нового студмістечка УКУ. Вразила простота, щирість, а також душевна теплота, яка линула від цього всесвітньо відомого єзуїта під час розмови. Пропонуємо і Вашій увазі роздуми отця-доктора, професора Джермано Марані, ТІ.

Отче Джермано, ви стали священиком в Римо-Католицькій Церкві. До того ж, ви належите до Чину Єзуїтів. Що зацікавило Вас розпочати навчання у Папському Східному Інституті, та захистити дисертацію на основі творів Сергія Булгакова?

Моє зацікавлення Східними Церквами є річчю дуже давньою у моєму житті. Воно розпочалося ще в Ліцеї, у Вищій школі. Мій вчитель давав мені книжки, котрі розповідали про ті чи інші Східні Церкви. Я народився на Півночі Італії і мав друзів, котрі жили в Парижі, які, в свою чергу, мали близькі стосунки з людьми, які належали до Східних Церков. Можу сказати, що Господь хотів, щоб моє зацікавлення Східними Церквами, і на загал – Східною Європою зростало з роками. Також, з пасторальних причин, я вивчив російську мову, словенську і близькі до них мови. Також добре розумію, але ще не розмовляю українською мовою. Коли я став єзуїтом, мої настоятелі допомогли мені зрости в цьому інтересі. З благословення настоятелів я продовжив це своє зацікавлення. Тому я вчився у Східному Інституті, тому захистив свій докторат про Булгакова. Моє зацікавлення життям Східних Церков було, передовсім, зацікавленням богословським.

Чи можна сподіватися на те, що з часом ми почуємо проповіді Джермано Марані в українській мові?

(Усміхається – прим. авт.) Щиро кажучи, я вже мав деякі промови українською мовою, коли тут, в Україні, був Собор монашества УГКЦ (під час Собору монашества, який у 2004 році відбувався у стінах ЛДС у Рудно, отець Джермано виголосив доповідь, «Церква як місце вираження монашої ідентичности» – прим.авт). Для мене було великим благом, що мене запросили, що я був учасником Собору монашества. Тоді, коли я мав свою доповідь, я читав, але доповідь була в українській мові.

Ви є викладачем Папського Східного Інституту. Які дисципліни ви там викладаєте, студентам з яких країн і в яких мовах?

Перш за все – матерії з догматичного богослов’я: Сотеріологія, Есхатологія, Антропологія та інші. Я навчаю в італійській мові, так як це звичайно є у всіх Папських Римських Університетах. Ми маємо студентів з різних країн, з різних націй. Це й італійці, також студенти з України, Румунії, Словаччини, Росії, Греції. Також є деякі, які походять з Канади, з нашої діаспори, і багато інших…

Отче, Ви всесвітньо відомі, як ватиканський експерт зі Східних Церков. Що можете сказати з цього приводу?

Ні, я не експерт (сміється – прим. авт.). Можу сказати, що одного разу, я був тут, в Україні, як Візитатор, з причин монашества. Так, я знаю життя вашої Церкви, життя України, також життя Церкви на Закарпатті. Знаю через те, що вже багато років приїжджаю сюди,  та маю контакти з людьми, які тут проживають. Дякуючи контактам з вами я розумію мову. Ви мене навчили багато.

Ви не вперше перебуваєте в Україні. Також маєте можливість спілкування з Українськими студентами в Римі. На основі цього які у Вас враження про Україну загалом, і про нашу Церкву зокрема?

Я бачу, що ви можете мати гарне, велике майбутнє. Але також маєте зараз багато працювати. Щоб мати майбутнє, треба його разом будувати. Бачу, що зараз ви починаєте працювати разом. В напрямках пасторальних, культурних, освітніх.  Думаю, що це завдання не є дуже легким тому, що треба долати це розчарування, яке деколи є, але воно вартує цього.

Я пізнав з початку 90-х років перших студентів, які приїхали з України. Мушу сказати, що з того часу помітний позитивний зріст. Не тому, що ті, які приїжджали в 90-х роках були не дуже підготовленими, але тому, що тут, у вас покращилося навчання, базова освіта і формація.  Це дуже гарний знак.

Як Ви знаєте, зараз нашою УГКЦ керує Блаженніший Святослав, який довгі роки перебував на навчанні в Римі. Як Ви думаєте, як це повпливає на добру співпрацю між Східною і Західною гілкою Католицької Церкви?

Я думаю, що цей факт, що вашою Церквою керує Блаженніший Святослав, є дуже гарною нагодою, яка є для вас, для нас, також і для нього. Окрім пастирського досвіду, він також є добрим богословом, який працював над вашим Катехизмом, брав безпосередню участь у створенні третьої частини Катехизму. Також він був ректором Семінарії. Він знає і розуміє життя священика, семінариста у пастирському вимірі. Він дав гарний приклад для Львівської Семінарії, де був ректором. Думаю, що співпраця між гілками Церкви буде йти вперед, а він буде гарантом тої співпраці.

Що Вам найбільше сподобалося у перебуванні в Україні , що вразило, що, можливо, не сподобалося?

(Сміється – прим. авт.) Ні, не було такого, що не сподобалося. Мені подобається ті стосунки, той дружній «клімат» у стосунках, який є тут.  Сьогоднішня наша зустріч є знаком того, як можна бути разом, в об’єднанні, і в такому стані почувати себе добре.

Сьогодні Ви мали можливість служити Літургію в Візантійському обряді. Які відчуття це викликало?

(Усміхається – прим. авт.) Сьогодні я не вперше служив Літургію у Східному обряді, Літургію Святого Івана Золотоустого. Кожного разу, коли наближаюсь до вівтаря, передовсім до Літургійних текстів, як  священик латинської традиції, «відчуваю» ці тексти. Вони відкривають глибину вашої живої традиції, яку можу пізнати через ці тексти.

Щиро дякуємо Вам за бесіду!

Нема за що!

Розмовляли о. Михайло Лесів і Володимир Мамчин

Медіа-центр ЛДС